Приводим упомянутый Указ на языке оригинала.

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 706/2009

Про зупинення дії пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року №757-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року №838-р

Кабінет Міністрів України 1 липня 2009 року видав розпорядження №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)», пунктом 2 якого передбачено, що для упорядкування податкового обліку платники податку на додану вартість декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов’язання; у разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов’язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстрація платників податку на додану вартість анулюється.

Кабінет Міністрів України 17 липня 2009 року видав розпорядження №838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість», яким доручив Державній податковій адміністрації під час адміністрування податку на додану вартість віднести до найвищого ступеня ризику факт подання платником податку податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період, складеної з урахуванням податкових накладних, виписаних в іншому, ніж звітний, податковий період; під час проведення камеральних перевірок показників податкової звітності з податку на додану вартість враховувати, що коригування або уточнення платником податку показників декларації, пов’язане з несвоєчасним включенням сум податкової накладної до складу податкового зобов’язання або податкового кредиту, за відповідний звітний податковий період є виправданим у разі, коли воно здійснюється протягом двох місяців з дати настання граничного строку подання відповідної декларації; у разі коригування або уточнення платником податку показників декларації в обсязі 10 або більше відсотків загальної суми податкових зобов’язань та/або податкового кредиту, задекларованих у відповідному податковому періоді, провести за участю підрозділів податкової міліції протягом місяця з дня його здійснення перевірку достовірності сум податку на додану вартість, нарахованого і сплаченого на всіх етапах поставки товарів (робіт, послуг).

Названі положення розпоряджень Кабінету Міністрів України не відповідають Конституції України, за якою кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (частина перша статті 67), система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92), прийняття законів належить до повноважень парламенту — Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу в Україні (стаття 75 пункт 3 частини першої статті 85, стаття 91 Конституції України).

Вирішивши підзаконними актами питання, віднесені Конституцією України до сфери законодавчого регулювання, Кабінет Міністрів України діяв з перевищенням повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України, а отже, порушив, крім вищезазначених, і норми частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, які зобов’язують органи виконавчої влади здійснювати повноваження у встановлених Конституцією межах та діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, частини третьої статті 113, за якою Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується, зокрема, Конституцією України, частини першої статті 117 Конституції України, за якою Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження в межах своєї компетенції.

Ураховуючи викладене та відповідно до пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України постановляю:

1. Зупинити дію:

пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)»;

розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року №838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість».

2. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Віктор ЮЩЕНКО

4 вересня 2009 року

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПОДАННЯ

З мотивів невідповідності Конституції України Указом Президента України від 4 вересня 2009 року №706 «Про зупинення дії пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року №757-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року №838-р» згідно з пунктом 15 частини першої статті 106 Конституції України зупинено дію:

пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)»;

розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року №838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість».

У зв’язку з цим та відповідно до пункту 15 частини першої статті 106, статті 150 Конституції України, статей 13, 40 Закону України «Про Конституційний Суд України» звертаюсь до Конституційного Суду України для вирішення питання про конституційність названого положення розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)» (опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр» від 15 липня 2009 року №125), а також розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року №838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість» (опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр» від 25 липня 2009 року №133).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)» передбачено, що для упорядкування податкового обліку платники податку на додану вартість декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов’язання; у разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов’язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстрація платників податку на додану вартість анулюється (пункт 2).

Кабінет Міністрів України розпорядженням від 17 липня 2009 року №838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість» доручив Державній податковій адміністрації України під час адміністрування податку на додану вартість віднести до найвищого ступеня ризику факт подання платником податку податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період, складеної з урахуванням податкових накладних, виписаних в іншому, ніж звітний, податковий період; під час проведення камеральних перевірок показників податкової звітності з податку на додану вартість враховувати, що коригування або уточнення платником податку показників декларації, пов’язане з несвоєчасним включенням сум податкової накладної до складу податкового зобов’язання або податкового кредиту, за відповідний звітний податковий період є виправданим у разі, коли воно здійснюється протягом двох місяців з дати настання граничного строку подання відповідної декларації; у разі коригування або уточнення платником податку показників декларації в обсязі 10 або більше відсотків загальної суми податкових зобов’язань та/або податкового кредиту, задекларованих у відповідному податковому періоді, провести за участю підрозділів податкової міліції протягом місяця з дня його здійснення перевірку достовірності сум податку на додану вартість, нарахованого і сплаченого на всіх етапах поставки товарів (робіт, послуг).

Названі положення розпоряджень Кабінету Міністрів України не відповідають Конституції України, виходячи з такого.

Відповідно до Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (частина перша статті 67); система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92).

Як відзначив Конституційний Суд України у Рішенні від 24 березня 2005 року №2-рп/2005 у справі про податкову заставу, виконання конституційного обов’язку, передбаченого статтею 67 Конституції України, реалізується сплатою кожним податків і зборів. Встановлення системи оподаткування, податків і зборів, їх розмірів та порядку сплати є виключною прерогативою закону.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів).

Отже, конституційні положення про обов’язковість закріплення у законі порядку сплати податків і зборів поширюються і на податок на додану вартість.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, висловленою у Рішенні від 23 червня 2009 року №15-рп/2009 у справі про тимчасову надбавку до діючих ставок ввізного мита, загальновизнаними елементами правового механізму регулювання податків і зборів (обов’язкових платежів) є суб’єкт або платник податку, об’єкт оподаткування, одиниця оподаткування, джерело сплати податку, податкова ставка, податковий період, строки та порядок сплати податку, податкова квота, податкові пільги.

Платники податку на додану вартість, об’єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету визначено Законом України «Про податок на додану вартість». Пунктом 11.4 статті 11 цього Закону визначено, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість» окремим законом з питань оподаткування цим податком, а також передбачено пріоритет названого Закону у разі врегулювання правил оподаткування податком на додану вартість іншим законом України.

Аналіз змісту оспорюваних положень розпоряджень Кабінету Міністрів України свідчить, що Кабінет Міністрів України через надання відповідних вказівок органам державної податкової служби втрутився у регулювання питань адміністрування податку на додану вартість, чим встановив додаткові правила щодо порядку сплати цього податку для платників, що є законодавчо визначеним.

Відтак, урегулювання підзаконними актами, якими є зазначені розпорядження Кабінету Міністрів України, питань, що відповідно до Конституції України врегульовані названим Законом, не відповідає частині другій статті 67 та пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України.

Відповідно до Основного Закону держави прийняття законів належить до повноважень парламенту — Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу в Україні (стаття 75, пункт 3 частини першої статті 85, стаття 91 Конституції України). Як визначив Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 14 грудня 2000 року №15-рп/2000 у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України, «Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України). Це означає, що право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України), належить виключно Верховній Раді України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України)». У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України також наголошував на неможливості зміни закону шляхом прийняття підзаконного правового акта.

За таких обставин здійснення Кабінетом Міністрів України у зазначений спосіб регулювання питань порядку сплати податку на додану вартість є порушенням норм статті 75, пункту 3 частини першої статті 85, статті 91 Конституції України.

Слід також зауважити, що Конституція України уповноважує Кабінет Міністрів України забезпечувати проведення податкової політики (пункт 3 статті 116), відповідне повноваження передбачено для Уряду держави і Законом України «Про Кабінет Міністрів України». Однак при цьому не передбачено право Кабінету Міністрів України визначати елементи правового механізму регулювання податків і зборів (пункт 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 2009 року №15-рп/2009 у справі про тимчасову надбавку до діючих ставок ввізного мита).

З наведеного випливає, що, вирішивши підзаконними актами Кабінету Міністрів України питання визначення елементів правового механізму регулювання податку на додану вартість, Кабінет Міністрів України діяв з перевищенням повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України, а отже, порушив, крім вищезазначених, і норми частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, які зобов’язують органи виконавчої влади здійснювати повноваження у встановлених Конституцією межах та діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, частини третьої статті 113, за якою Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується, зокрема, Конституцією України, частини першої статті 117 Конституції України, за якою Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження в межах своєї компетенції.

Ураховуючи викладене, прошу Конституційний Суд України розглянути питання щодо відповідності статтям 6, 19, 75, 85, 91, 92, 113, 116 та 117 Конституції України (конституційності) пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року №838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість».

Брати участь у конституційному провадженні за цим поданням уповноважено заступника Глави Секретаріату Президента України — Представника Президента України у Конституційному Суді України М.Ставнійчук.

Президент України В.ЮЩЕНКО