| RSS

РЕКВІЗИТИ ПОДАТКОВОЇ НАКЛАДНОЇ: ВИД ДОГОВОРУ ЗАМІСТЬ УМОВ ПОСТАВКИ

Податкова накладна — один з найбільш важливих документів. Після набуття чинності Податковим кодексом було затверджено нову форму податкової накладної (див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2011, N 5, на с. 9), в якій з’явився такий видозмінений реквізит, як «Вид цивільно-правового договору». Розповімо, на що слід звернути увагу, щоб не помилитися під час його заповнення.

«Умови поставки» зі старої форми ПН

Про значущість податкової накладної як основного документа, що підтверджує право на податковий кредит, ми писали зовсім недавно (див. статтю «ПДВ у Податковому кодексі: дати для податкових зобов’язань та податкового кредиту, документи, що його підтверджують» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, N 1 — 2, с. 13). Сьогодні зупинимося на новому її реквізиті.
Податковий кодекс у п. 201.1 ст. 201 передбачає, що платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи, або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця і покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи – продавця або податкова адреса* фізичної особи – продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи, або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
й) вид цивільно-правового договору.
* Податкова адреса — це ще одне нововведення Податкового кодексу. Згідно з п. 45.1 ст. 45 податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в органі державної податкової служби. Податкова адреса може бути тільки одна.
Як бачимо, перелік реквізитів, який було передбачено п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, залишився практично незмінним. Додався лише такий новий реквізит, як «вид цивільно-правового договору».
Слід зауважити, що у формі податкової накладної, яку затверджено наказом ДПАУ від 30.05.97 р. N 165, як один із реквізитів було передбачено рядок «умови поставки (форма цивільно-правового договору)», в якому зазвичай указувався номер рахунка або чек*. Саме його місце, як видно з форми податкової накладної, затвердженої наказом ДПАУ від 21.12.2010 р. N 969, зайняв «вид цивільно-правового договору».
* Хоча, безумовно, терміни використано було некоректно, оскільки, якщо підходити суто формально, умови поставки передбачені Офіційними правилами тлумачення торгових термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (Франко-завод, Франко-перевізник, Франко вздовж борту судна тощо), а за формою договори можуть бути усними та письмовими (у простій письмовій формі та в нотаріальній). Однак на практиці від буквального розуміння зазначених термінів завжди відхилялися.

Заповнюємо рядок «Вид цивільно-правового договору»

Тепер необхідно розібратися, що саме слід указати у графі «Вид цивільно-правового договору». Річ у тім, що договори може бути класифіковано за різними підставами на такі види:
— односторонні, в яких в однієї зі сторін є тільки права, а в іншої — тільки обов’язки (наприклад, доручення, дарування, позика), та двосторонні, в яких кожна зі сторін має і права, і обов’язки;
— залежно від моменту виникнення зобов’язань за договором вони поділяються на реальні (договори, які визнаються укладеними з моменту, коли на основі угоди здійснено передачу стороною контрагенту певного майна) та консенсуальні (що набирають чинності з моменту досягнення сторонами домовленості за всіма істотними умовами, зокрема позика, зберігання, перевезення вантажів);
— відплатні, тобто такі, що передбачають отримання певної компенсації від іншої сторони, та безвідплатні, які, відповідно, не передбачають компенсацію, як, наприклад, договір дарування;
— залежно від характеру договору можна виділити основні та додаткові договори. Останні є похідними від перших та не мають самостійного значення без них; і навпаки, основні договори не залежать від додаткових. Це, зокрема, означає, що визнання додаткового договору недійсним не впливає на юридичну силу основного договору. Найбільш поширений різновид додаткових договорів — договори про забезпечення зобов’язання;
—договори, укладені на користь контрагентів та на користь третіх осіб;
— основні та попередні договори. Попередній договір передбачає обов’язок укласти в майбутньому договір («основний договір») на умовах, передбачених попереднім договором. При укладенні такого договору достатньо визначити основний зміст майбутнього договору та погодити його істотні умови. Другорядні умови будуть у подальшому встановлені в основному договорі. Якщо сторона, яка уклала попередній договір, ухиляється в передбачені ним строки від укладення основного договору, другою стороною може бути подано позов із вимогою зобов’язати таку особу укласти основний договір або про стягнення збитків, що були заподіяні унаслідок ухилення від укладення договору, а також штрафних санкцій, якщо вони були передбачені попереднім договором. Зобов’язати сторону попереднього договору виконати в натурі те зобов’язання, яке тільки мало бути передбачено основним договором (наприклад, передати майно), у судовому порядку не можна;
— пойменовані (у ЦКУ та інших законодавчих актах) та непойменовані (які не названо в законодавчих актах, але укладення яких не суперечить вимогам законодавства) договори. До останніх застосовуються норми про найбільш схожий вид договорів, загальні положення зобов’язального та договірного права.

Податковий кодекс запроваджує новий реквізит ПН — вид цивільно-правового договору.

Однак найбільш істотною є класифікація договорів за їх предметом. Власне, цю класифікацію навіть покладено в основу структури ЦКУ. Це такі договори, як купівлі-продажу, поставки, оренди, підряду, будівельного підряду, підряду на виконання проектних та дослідницьких робіт, договори про надання послуг тощо.
Думаємо, коли йдеться про реквізиті податкової накладної, то мається на увазі така предметна класифікація. Відповідно в рядку накладної «Вид цивільно-правового договору» необхідно вказувати «Договір купівлі-продажу», «Договір оренди», «Договір підряду» тощо, тобто зазначати назву договору.
Хоча слід зауважити, що автори Науково-практичного коментаря до Податкового кодексу України, звертаючи увагу на запровадження нового реквізиту податкової накладної, посилаються на ст. 626 Цивільного кодексу України*. У ній класифікацію договорів проведено за розподілом прав та обов’язків сторін договору — на одно-, дво- та багатосторонні. Навряд чи законодавець бажав бачити в податковій накладній вказівку на вид договору саме за цією підставою. Та й сама форма ПН, в якій поряд із видом цивільно-правового договору зазначаються його дата та номер, також дозволяє говорити про те, що йдеться про класифікацію залежно від предмета договору.
* Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України /кол. авторів [заг. редакція М. Я. Азарова]. — К.: Міністерство фінансів України, Національний університет ДПС України, 2010. — Т. 2 — С. 952.

У рядку «Вид цивільно-правового договору» необхідно вказувати вид договору за його предметом — «Договір купівлі-продажу», «Договір оренди», «Договір підряду» тощо.

Наслідки незаповнення нового реквізиту

Зміни у формі податкової накладної полягають не лише у формулюваннях, а й у статусі самого реквізиту.
Якщо раніше «Умови поставки» як реквізит не було передбачено на рівні Закону, і тому суди визнавали податковий кредит, сформований на підставі накладних, в яких він був відсутній (див., наприклад, ухвали ВАСУ від 31.01.2007 р. N К-28167/06, Дніпропетровського апеляційного адмінсуду від 18.03.2010 р. у справі N 9/578/07-АП), то тепер «Вид цивільно-правового договору» прямо названо в Податковому кодексі. Це означає, що його відсутність може поставити під питання податковий кредит. Пильнуйте!

(c) Компанія «Дінай»

Оставить комментарий 17687 просмотров, 1 - сегодня |

Оставить комментарий





<