Почему так сложно ввести налог на богатых
С подачи “левых”, социал-демократов и профсоюзов в Германии идет бурная дискуссия о том, стоит ли вводить в стране налог на имущество, более известный как налог на богатых. Аргументы сторонников сводятся к тому, что следует перераспределить богатства внутри государства. Ведь разница между самыми богатыми и самыми бедными растет, само государство беднеет и давно живет в долг, при этом богатые становятся все богаче, говорят сторонники.
Противники напоминают, что такой налог в Германии до 1997 года уже существовал, но Федеральный конституционный суд Германии признал его противоречащим Основному закону ФРГ. Налогообложение для всех граждан должно быть соразмерным, постановил суд. К тому же, говорят противники, он фактически дублирует другие налоги на имущество, такие как налог на недвижимость и налог на наследство. Одна из очевидных проблем заключается и в том, что сложно правильно оценить стоимость того или иного имущества на текущий момент.
Если сторонники налога на богатых одержат верх, принесет ли что-то его возвращение госбюджету? Относительно мало, считает Мартин Ленц (Martin Lenz), налоговый советник и руководитель налогового отдела аудиторской компании KPMG Deutschland. Слишком высоки расходы на то, чтобы собирать такие налоги, считает он. Да есть и масса других проблем: как ввести этот налог и не подтолкнуть состоятельных немцев покинуть страну, что уже массово делают богатые французы, испугавшиеся 75-процентной налоговой ставки.
Франция – лидер по налогообложению богачей
Согласно статистике аудиторов из KPMG, а также Организации экономического сотрудничества и развития (ОЭСР), в целом налоги на имущество приносят в бюджеты европейских государств в среднем от 0,07 до 5 процентов фискальных сборов. В Германии налоги на недвижимость и на наследство приносят ежегодно около 16,5 миллиарда евро. “Это примерно 2,8 процента всех собираемых налогов”, – подсчитал Мартин Ленц. По сравнению с другими европейскими странами – средняя ставка.
Абсолютным лидером в деле налогообложения состоятельных граждан, согласно исследованию KPMG, является Франция. Налог на частное состояние там существует с 1982 года. “Доходы государства от налога на имущество составляют во Франции 8,6 процента от всех налоговых поступлений. Правда, акционерные компании не платят налог на имущество”, – заметил Ленц.
Европейцы используют разные модели
Дискуссия о налоге на богатых ведется не только в Германии. Но тут нужно учесть, что вопрос налогообложения наиболее состоятельных граждан исторически решался в европейских странах по-разному. В Бельгии и Великобритании, например, налога на богатых никогда не существовало, хотя британцы всегда платили сравнительно высокие налоги на землю. Впрочем, в политических кругах сейчас обсуждается возможность введения так называемого “налога на виллы”, то есть, повышенного налогообложения дорогих частных домов.
В Италии специальный налог на имущество для наиболее богатых граждан тоже вводить не собираются. Слишком затратный и малоперспективный шаг, считают там. Во многих странах, например, в Австрии и Нидерландах, такой налог был отменен в последние два десятилетия. Пока кроме Франции только Швейцария взимает специальные налоги с богатых.
Американский вариант
В США, по данным KPMG, налог “property tax” приносит в бюджет до 12 процентов от суммы всех фискальных сборов. “Благодаря этому налогу в Штатах оплачивается работа практически всех коммунальных служб, включая полицию, пожарных и школы”, – говорит Мартин Ленц.
Примечательно, что взимание налогов на имущество обходится государству, как правило, намного дороже, чем взимание любых других налогов. Административные расходы в тех же США на взимание налога на наследство и налога с подаренного имущества практически равняются той сумме, которую в результате сборов удается получить.
(c) Моника Ломюллер, Михаил Бушуев
(c) Banknews по материалам Deutsche Welle
9 Январь, 2022 at 11:09
Пільги щодо сплати земельного податку, встановлені ПКУ для фізичних осіб
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб наведено у ст. 281 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Так, згідно з п. 281.1 ст. 281 ПКУ від сплати земельного податку звільняються:
— особи з інвалідністю першої і другої групи;
— фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
— пенсіонери (за віком);
— ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» із змінами;
— фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до п. 281.2 ст. 281 ПКУ звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 ПКУ, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:
— для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 гектари;
— для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара;
— для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара;
— для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара;
— для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара.
Від сплати земельного податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи (п. 281.3 ст. 281 ПКУ).
Пунктом 281.4 ст. 281 ПКУ встановлено, якщо фізична особа, визначена у п. 281.1 ст. 281 ПКУ, станом на 01 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує межі граничних норм, визначених п. 281.2 ст. 281 ПКУ, така особа до 01 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельних ділянок для застосування пільги (далі – заява про застосування пільги).
Пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з базового податкового (звітного) періоду, в якому подано таку заяву, та діє до початку місяця, що настає за місяцем подання нової заяви про застосування пільги.
У разі подання фізичною особою, яка станом на 01 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, заяви про застосування пільги після 01 травня поточного року, пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з наступного податкового (звітного) періоду.
Згідно з п. 281.5 ст. 281 ПКУ, якщо право на пільгу у фізичної особи, яка має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, виникає протягом календарного року та/або фізична особа, визначена у п. 281.1 ст. 281 ПКУ, набуває право власності на земельну ділянку/земельні ділянки одного виду використання, така особа подає заяву про застосування пільги до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки протягом 30 календарних днів з дня набуття такого права на пільгу та/або права власності.
Пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з урахуванням вимог п. 284.2 ст. 284 ПКУ та діє до початку місяця, що настає за місяцем подання нової заяви про застосування пільги.
У разі недотримання фізичною особою вимог абзацу першого п. 281.5 ст. 281 ПКУ пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з наступного податкового (звітного) періоду.
Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п. 285.1 ст. 285 ПКУ).