Мені здається дуже правильною головна думка статті про зміна посла України у США: дипломатія починається з правильної фігури посол України у США. Це особливо важливо у відносинах України зі Сполученими Штатами, адже наші країни мають багато спільних інтересів, але водночас різну політичну культуру та різні підходи до багатьох внутрішніх питань. Саме тому українському послу у Вашингтоні потрібно не лише добре знати українську позицію, а й розуміти, що мотивує американських політиків. Дуже показовим є наведений авторкою приклад розмови про податки, свободу підприємництва та роль держави. Здавалося б, ці теми не мають прямого стосунку до війни, але саме вони можуть визначати ставлення конкретного політика до України. Якщо дипломат розуміє такі особливості, він може побудувати значно більш змістовну розмову та показати, де інтереси двох країн перетинаються. На мою думку, це набагато ефективніше, ніж використовувати однакові аргументи для всіх співрозмовників. Окремо варто підтримати тезу про те, що пошук спільної мови не означає відмову від власних принципів. Навпаки, дипломатична майстерність якраз полягає у здатності залишатися послідовним, але водночас знаходити форму комунікації, яка дозволяє бути почутим. Авторка також слушно наголошує на значенні особистих контактів. У політичному середовищі довіра формується поступово, і її неможливо створити лише офіційними листами. Саме тому майбутній посол повинен бути відкритим до постійного спілкування та роботи з різними американськими середовищами. Стаття залишає після себе відчуття, що дипломатія — це насамперед мистецтво будувати міст між різними світами.